среда, 15 апреля 2020 г.

Великдень. Народні традиції

Рівненський коледж НУБіП України


Великодня трапеза:

Першій трапезі на Великдень надавали неабияке значення. Адже перед нею віряни дотримувались суворого посту і тепер могли почастуватись святковими стравами. Все, що було освячено в церкві під час святкової служби, господар приносив у дім, аби подати до трапези. Ще з порогу він вітав родину: “Христос Воскрес!”, а родина йому відповідала: “Воістину Воскрес!”
Сніданок розпочинався з молитви і першими потрібно було з’їсти освячену пасочку та крашанку, а тільки потім переходити до м’ясних страв та всього іншого, від чого утримувались під час посту.
Смачні страви готували наперед, адже далі вірян чекав цілий тиждень святкувань, котрий називався Світлою великодньою седмицею, тобто після Світлого понеділка йшов Світлий вівторок і так далі.

Вірування Великодня:

Вважалось, що на Великдень всі дива, котрі зазвичай приховані від людського ока, стають видимими. Але побачити їх можуть не всі, а лише діти, у котрих чиста і світла душа.
На Великдень у церкві часто дозволяли подзвонити у святкові дзвони всім охочим. А також можна було просити у Бога все, чого бажає душа — старенькі люди просили багато онуків, молоді дівчата гарного нареченого, а ті, хто хотіли достатку, вмивались водою із срібної посудини.
Вставали до світанку, щоб не проспати щастя.
Дівчата вірили, що якщо вмитись водою від червоної крашанки, то увесь рік будеш рум’яною.
Великдень прийнято було святкувати весело і радісно, бо хто буде невеселий в цей день — тому сумувати увесь рік.